Субота, 22.07.2017, 03:32
Вітаю Вас, Гість

ТЕ, ЩО... 
Те, що нам казали, коли ми були дітьми: 

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; 
мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від 
мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; 
тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти 
вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався 
сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з 
повним ротом... 

Те, що ми хотіли б почути: 

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо 
про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий; 
приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно, 
коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому 
страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з 
тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти 
мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо 
я помилився... 

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли 
почути ще в дитинстві. 

Нервово смикаючи ручку своєї торбинки, одна пані сказала: 
“Знаю, що мій чоловік вміє бути ніжним і сердечним. Він 
завжди є таким з нашим псом”.



(Короткі історії для душі. Бруно Ферреро)