Понеділок, 24.04.2017, 18:07
Вітаю Вас, Гість

Вечір з розважаннями: „Роздуми над своїм життям”

Вступ Звучить мелодія… (Всі вірші під супровід духовної музики Баха і Моцарта)


В сучасному розвинутому світі
Де скрізь обман і суєта –
Знайдім для Господа хвилинку,
Впустім його в свої серця.

Усе в нас є, та завжди щось бракує
Таке складне наше життя…
Та все ж, знайдім для Господа хвилинку
Впустім його в своє життя.


Читець1:
Йдучи до церкви, ми приходимо до Святого, люблячого Бога, щоб поділитися зі своїми переживаннями, подякувати Йому за те, що Він такий добрий до нас. У цей вечір, ми теж хочемо поділитися з Богом про наше життя. Розповісти Ісусові, що ми переживаємо, як ми хочемо жити з Ним. І кожна душа, яка сьогодні є тут, буде прославляти через ці роздуми, вірші і пісні.
Інколи так трапляється, що кожен з нас, живучи у цьому світі через щоденні клопоти забуває про Бога. Тоді ми залишаємось на одинці зі своїми проблемами. І ми не є задоволені зі свого життя, бо здається, що воно приносить нам непевність, страх, тягар, який ми самі змучились нести. А нам потрібно не багато. У всіх своїх турботах і потребах згадати про Ісуса, який з любові до нас став чоловіком, терпів і помер на Хресті за наші безсмертні душі.
Він воскрес із мертвих, вознісся на Небо, щоб приготувати місце для нас. Довіряючи себе Йому, наша душа знаходить радість, щастя, спокій і мир, навіть вже у теперішньому житті.
Якщо рибу вийняти із води і кинути на берег – вона буде кидатись, поки не спочине у воді, або загине на березі. Господь Бог – є океаном наших душ, поза Господом душа не може знайти спокою в житті.

Читець2: Убогий Ти, чи багатий, але завжди Володар Всесвіту. Зневажений Ти, чи прославлений, але завжди покірний. Розіп’ятий Ти, чи улюблений, але завжди люблячий. Ти той самий Ісус, сповнений доброти і лагідності. А я мінлива, постійно зраджую любові.
Але тільки Ти можеш навчити мене постійності. Щоб не від обставин, а тільки від святої любові я була залежною. Навчи мене вірності Господи.

Тобі віддам я, Боже, своє серце.
Тобі віддати хочу свою душу,
Але, щоб осягнути Твого щастя
Багато труднощів пройти я мушу.

Прости мене, мій милий Боже,
Що не ціную те , що маю.
Не вмію труднощі земні зносити 
І на землі шукаю собі раю.

А Ти терпів... І не жалів своєї крові,
За грішника найбільшого життя віддав.
Сказав-Твоя, а не моя хай буде, Отче,воля.
Щоби з нас кожен вічне життя мав.

А я не можу труднощі перемагати,
Свою гординю я не можу усмирнити,
Усі образи з легкістю прощати,
Щоби лише для Тебе жити.

Щодня у суєті щоденній
Все далі я від Тебе віддаляюсь 
Хоча у сповіді з сльозами прмовляю:
-Прости мене, мій Господи, я каюсь.

Та знову й знову падаю щоденно
Гріхи мене все нижче пригинають...
І так уже багато років,
А дні минають, і життя земне так швидко пролітає.

Що зможу я колись Тобі сказати
Коли прийдеш Ти Господи колись судити?
Навчи мене із серця все прощати
Навчи мене, мій Господи по правді жити!

Читець1: Один маляр намалював картину, на якій Ісус стукає у двері. У хатинці, біля якої стоїть Господь, не було жодного вікна. Це означає, що жити в ній є сумно і страшно. В темноті нічого не можна побачити, навіть себе. І речі, які знаходяться у темряві, швидше шкодять нам, завдають болю, незручності, а ніж користі. Нам потрібна, хоча б маленька горюча свічка, яка б допомогла нам побачити все навколо нас.
Ісус стукає в двері, але не може ввійти, бо ручка, щоб відчинити двері знаходиться з середини. І ось стоїть біля дверей Ісус – Світло – найяскравіше від всього світла. Світло, яке проганяє найстрашнішу темряву гріха. Стоїть Ісус біля кожного з нас і чекає, щоб ми відчинили йому двері нашого серця.

Читець2: Але ти не дивишся на мої численні недоліки, невдачі, на мою нужденність… . Не це важливе для Тебе, Боже. Тебе турбує тільки моє щастя. Ти хочеш любові мого серця, бо тільки там є все. Ти так сильно хочеш мого щастя, що будучи царем, Ти став жебраком. Ти стоїш під моїми дверима і благаєш, і чекаєш, і мерзнеш … І я теж, мерзну … Заходь, Ісусе ! Розкажи мені, як Ти довго чекав, а я буду плакати від щастя і каяття слухаючи Тебе.

Ми дивимося через бруд гріхів на світ
Не можемо побачити й відчути Боже світло
А мало так потрібно у житті
Очиститись духовно і прозріти.

Побачити красу, яку нам дав Господь
І відізватися на голос свого серця,
Тоді отримаєм ми справжній скарб
Відкриєм для Ісуса в свою душу дверці.

А з Господом можливо труднощі пройти
От тільки б віри у буденності не загубити
Навчитися у всьому бачити Творця
І легко буде в цьому світі жити.


Читець1: Кожен гріх , який ми будь коли допускаємо є результатом упертості та непокори нашого гордого „я”. Через це втрачається дружба наших приятелів, розуміння рідних, любов Бога.
Здається нам, що з часом це пройде само, ми забудемо про наших приятелів, рідних, про Бога. Але що ж тоді залишається – пустка, самотність, смуток , який неможливо забути, викинути, заповнити іншими переживаннями, якимись речами.
Ми знаєм , що ми образили , не послухали, згрішили. І тільки одне слово, яке повертає нам радість і спокій у наше життя – це просте і щире : „Пробач…”
Блудний Син повернувся до Батька і через слово „Пробач…” відчув Батьківську любов і розуміння.
Читець2: Ісусе, Ти хочеш щось у мене запитати. Ні, то не цікавість, яку може мати тільки людина. І навіть не екзамен строгого вчителя. Не хвилюйся душе моя, бо твій Бог зволив тебе щось запитати. Ти знаєш, що все до чого Він доторкається, раптом розквітає і пахне незрівнянним ароматом. Сьогодні Він торкнеться тебе. Душе моя приготуйся належно до приходу Пана свого. Зодягнися у щирість і простоту і виходь Йому на зустріч.

Пісня : „Ти запитав мене”
Ти запитав мене:
Куда несуть мене думки?
А серце мовило:
Звільни мене від марноти
Приспів:
Ісус, Ісус,Тобі несу, молитву несу:

Не дивися на мої падіння
Не суди, душа ридає сильно,
А дивися на мою Ти волю
А вона живе Тобою (воля моя) /2

Ти запитав мене:
Чому тривога огортає?
А серце мовило:
Бо до цих пір Тебе шукає …

Ти запитав мене:
Чого я хочу від життя ?
А серце мовило:
Спочити на Твоїх руках.

Читець1: Життя наше – це дорога. І кожен крок, який ми робимо є відомий Богові і він записується у нашій книзі життя.
Один чоловік мав видіння… Що він вже є з Богом у небі. І Господь показує його дорогу життя. Господь сказав : „На цій дорозі є дві пари слідів, бачиш ? Одні сліди – це твої, а інші – це мої .” – Так, Господи, я відчував тоді велику радість, - сказав чоловік.
Спостерігаючи за слідами, чоловік побачив,що одна пара слідів зникла. Він запитав у Бога: „Що тоді сталося ?” Господь відповів : „В той час у тебе було важке випробування”. Чоловік зі смутком ображено сказав: „І Ти мене покинув ? ”. Але Господь відповів : „Ні ! Ці сліди це мої сліди, бо я тебе ніс на своїх руках” .
Господь є завжди з нами, навіть у найтяжчих хвилинах життя. Він ніколи не полишає нас у наших стражданнях. Тільки ми можемо бути байдужими і легковажними до Його страждань на Хресті.

Нічого просто так ,без волі Божої ніколи не буває
І, навіть, якщо чаша випала гірка-
Потрібно все прийняти нам без нарікання,
Господь терпів...Невже від Нього ліпший я?

Ми нарікаємо не хочемо крізь терня йти,
Але це є єдиний шлях до раю,
Напевно легше хрест важкий нести,
Аніж колись почути:Йди від Мене!Я Тебе не знаю!
***
Не все в житті можливо повернути,
Не змиє все гірка сльоза
Тому в житті цінуймо те що маєм
Іне гонімося за тим чого нема

Не спричиняймо ближньому словами болю,
І не робім нікому зла,
Бо рана завдана жорстокими словами
Болючіша, ніж рана від ножа.

Прощаймо з серця усі болі і образи,
Щоб Бог простив провини наші і гріхи,
Хоч навіть зможем цілий світ здобути
Та прийде час покинемо земні стежки.

Від нас залежить, що чекає далі...
Чи вічна радість й неземна краса
Там де нема ні болю ні печалі,
А чи покута за гріхи тяжка.

Читець2: Душе моя. Ти вже пустила Господа до себе, ти відповіла на його запитання … Але дорога тільки починається. Так, дорога з Богом ніколи не продовжується, а тільки починається ; якщо тебе провадить любов. Тут завжди цікаво і ново, свіжо і радісно. Кожен крок найкращий, завжди перший, тому що поруч іде Ісус. З ним не страшно. Після сповіді, після Євхаристії, після кожної молитви – я вже оновлена … І назад дороги не має, тільки вперед.

Пісня „Довірся”
Душе моя бадьорись, бо дорога ця
Разом з Ісусом лише (починається) 2
Думкою, словом і ділом пильнуй себе
Тільки любов’ю святою гартуй себе
Він бо кличе тебе:
Приспів:„Не бійся, бо я з тобою
Довірся – і я тебе заспокою
Довірся – і я тебе поведу
Я так тебе люблю, так люблю”.
Душе моя підлітай у молитві
Разом із Господом легко (любити) 2
Думкою, словом і ділом впокорюйся
Тільки любов’ю святою побориш все
Він бо кличе тебе:
Приспів:


Читець1: Збираючи у далеку подорож, кожен з нас бере із собою речі,які б були корисними у різних обставинах і допомогли б подолати труднощі, які можуть зустрітися у дорозі. І часто так трапляеться,що у відповідний момент нам потрібна як раз та річ, яку ми не маемо при собі.
Тому перш ніж збирати речі у дорогу ми зробимо найкращий вибір, якщо візьмемо із собою доброго , щирого приятеля, який би допоміг нам у подоланні перешкод чи просто поговорив би з нами, розрадив. Тоді ця подорож була б набагато легша і приємніша.
Кожен з нас вже має приятеля, який любить нас понад усе, бо віддав своє життя за нас на Хресті – це Ісус. Нам залишається лиш звернутися до Нього у молитві, а Він завжди прийде на допомогу. Ісус – вірний приятель, який тільки чекає нашої приязні і любові. 

Коли ти йдеш кудись чи їдеш
Візьми з собою Господа в дорогу.
Він той-хто у біді не покидає
Завжди прийде на допомогу.

Коли заплачеш – тихо витре сльози.
Коли смієшся – порадіє разом теж.
Тебе він завжди щиро любить,
Любов Його не має меж.

Він стане прохолодою у спеку
У холод – сонячним промінчиком згори.
І стане компасом в дорозі.
Тільки Його ти збережи. Не загуби!

Коли в дорозі ніч застане
І стане темно надворі-
Для тебе Господь буде світлом,
Щоби не заблукати у пітьмі.

Від тебе Він відверне небезпеки
Покаже шлях, куди потрібно йти.
Тож не забудь! Коли ідеш в дорогу
З собою Господа візьми!

Читець2: Знаю, що тільки тут біля підніжжя хреста, біля Тебе розп’ятого я заспокоюся. Зранений мій Боже, Ти віддав себе. Ти готовий щодня приносити себе в жертву, бо так дуже любиш мене. І я теж би хотіла тобі все віддати що маю. Тільки от не знаходжу нічого гідного Тебе. Ось я молюся… Але що Ти думаєш слухаючи мою жалюгідну молитву ? Мої думки … Ти ж їх чуєш, знаєш все. Мої слова … Що вони виносять зі скарбниці мого серця ? Мої вчинки … Не бачу нічого гідного Твоєї уваги, Боже. Але Ти все ж таки залишаєшся зі мною і чуєш мене. І я не знаю, чи Ти задоволений мною, одне знаю точно – я тобою задоволена. І мені цього вистарчає, щоб бути щасливою.


Пісня „Бо в Тобі спокій ”.
Що я Тобі Боже принесу
Крім молитви вбогої
Часто упадаю, бо іду
Темною дорогою
Подай світло, подай руку
Подай мені Себе
(Боже і не відпускай мене) /2

Приспів: Бо в Тобі спокій
Бо в Тобі щастя
Бо в Тобі все, чого шукаю я.
Що я Тобі Боже розкажу –
Знаєш Ти усе
Якщо я потраплю у біду
Ти визволяй мене
Не згадай мою злобу
Пробач мені усе
(Боже і не відпускай мене) /2
Приспів:
***

Як часто й легко ми собі прощаєм
Як важко нам простити ближнього свого.
Себе ніколи ми не помічаєм,
Але зате ми добре бачимо гріхи його.

Для себе в нас знайдеться сотня оправдання
Навіть якщо ми не праві.
Гординя наша нам не дасть почути крик сумління
І дальше ми живем в грісі.

Та інколи відкриймо своє серце
Загляньмо в душу свою... Чи вона пуста?
Десь в закутку стоїть Ісус... Чекає...
Впустім туди Христа.

І коли в серці запанує любов Божа
Тоді і кращим світ для нас буде,
Побачимо себе ми зсередини,
Почнемо ми життя нове.

Читець1: Кому більше прощено – той більше любить. Наші гріхи, неслухнянність, образу Бог прощає кожного разу. Він навіть простив нам болючу смерть на Хресті Свого Улюбленого, Єдинородного Сина. Чи ми любимо Його ? Як ?

Коли говорять почуття -
Уста мовчать, мов камінь
Як з серця вийде каяття
То Бог докінчить : “Амінь!
Іди і більше не гріши.”-
Чи є ще щось простіше :
Іди і жити починай,
І дихати вільніше.
Ніхто тоді не зрозумів
Розмову між серцями,
Як у її душі горів
Вогонь між реп’яхами :
Вогонь небесний – Божий дар,
І грішниця згоріла,
А як закінчився пожар –
Душа вже була біла.
Ніхто тоді не зрозумів
Дар Божої любові,
Як Бог за блудницю віддав
Останню краплю крові.

Читець 2: Маріє Магдалино . Обмовлена людьми, зате визнана Богом … Бо полюбила, тільки полюбила. Як мало треба, щоб сподобатись Богові і водночас так багато. Бо там, де любов, - там пекло стає раєм. Розкішний Рай – плакати в ногах Ісуса. Рай, що не зрівняється з жодним багатством почувань чи смутку. Горда людина не може навіть скуштувати того щастя. Шкода таких…. вони дуже обділені своєю самовдоволеністю. Але не будемо про них … Розкажи нам краще Магдалино, яка велика сила Його прощення … – кажеш, спробуйте і побачите ? Розкажи тоді, який благий Господь – кажеш, що твоє щастя не опишуть слова. Тоді молися свята Магдалино за всіх гордих і розчарованих, хай і вони пізнають того щастя …

Пісня „Магдалина покаялась ”.
Вона наважилась до Бога приступила
Вона заглянула у очі Його щиро
(Не водою)/ 2 мила ноги Ісусові та грішниця
Але слізьми, своїми слізьми ….
Чи плачеш ти так само
Над своїми гріхами.

Приспів: ( Магдалина покаялась)/ 2
Не смійте з неї глузувати
( Магдалина покаялась)/ 2
Замовкніть горді та пихаті
Ісус її пробачив, святу любов побачив
У очах ( заплаканих )/ 2
Вона цілуючи Ісуса ноги босі
Вона узявши свої шовкові коси
(Не рушниками)/ 2 втирала ноги
Ісусові та грішниця,
Але розкішним своїм волоссям…
Чи робиш ти так само,
Адже і ти з гріхами

Читець 1: Якщо ми чесно і щиро поглянемо на наше християнське життя, то побачимо, скільки такого власного “я” є в кожному з нас. Часто наше “я”, а не ми самі, намагаємося жити християнським життям (доказом цьому є вживання нами слів “я спробую”, ”я зможу”, що вказує на те, що ми покладаемось на своє “ я ” ) . Однак воно швидко дратується, заздрить, опирається, критикує та нервується. Саме воно-вперте та непоступливе щодо інших людей. Безсумнівно, його необхідно зламати. Поки самолюбство керує нами, Бог не може цілковито діяти в нас. Плід Духа Святого: любов, радість, мир, довготерпеливість, якими Він прагне нас наповнити, повністю протилежний нашому впертому, незламному духові й передбачає розп’яття нашого”я”.
Покора це початок відродження.Вона приносить біль, приниження, однак це единий шлях.Тому ми ніяк не можемо впокорити себе, окрім як через Хрест Ісуса. Упокоритись - означае підкорити своє ”я” Христові.
Він добровільно відмовився від власних прав, домівки, будь-якої власності. Бог дозволив людям образити Себе – небажаючи помсти, незахищаючи Себе дозволив знущатися з Себе. Більше того,ми бачимо Бога впокореним і тоді, коли тихо йде на Голгофу. Він погодився стати невинною жертвою за гріх людей заплативши за нього власним життям.

Читець 3: О, Покоро ! Джерело всіх чеснот. Як мало людей тебе мають! Чи не тому так багато людей мучаться невдоволеністю ? Стогнуть і грішать і не виходять з замкнутого кола. Не знають виходу. А вихід є . І це покора: Сила, яка полегшує Подих, що заспокоює легкість, що лікує …. Покоро, ти так часто вислизаєш у мене з рук ! Так важко тебе втримати у відповідну мить ! Але за тебе треба боротися. Адже Всемогутній покірних не може не любити . Ти початок навернення, радості, початок Царства Божого. Проникни у душі грішників покоро, визволи їх з рабства гордості.

Я хочу зрозуміти та не можу
Чому такий жорстокий світ?
Чому не хоче він почути голос Божий:
Покайтеся! І зла нікому не робіть.

Чому не хоче чути брат рідного брата?
Чому ненавидить й осуджує сестра сестру?
Чому так важко ближньому прощати?
Господь нам показав лише любов свою.

Тож , схаменіться люди, ви не вічні!
І час земний ваш скоро промине.
Не вам судити ближнього провини,
А перед Богом треба дати відповідь буде:

Як ти прожив життя?І чи прожив його достойно?
Що доброго для ближнього зробив?
Господь нам показав найкращий приклад
І кров свою дорогоцінну за гріхи наші пролив...

Лист Ісуса
У цей час, коли ти день і ніч змагаєшся за життя, шукаючи полегшення, щоб вміти жити з іншими, послухай, що маю тобі сказати :
Коли ти хочеш заплакати, не плач, поклич Мене і я прийду, щоб заплакати з Тобою.
Коли ти хочеш усміхнутися, повідом Мене і я прийду, щоб ми усміхалися разом.
Коли будеш відчувати, що світ є затісним для твого смутку, поклич мене, щоб ми двоє розділили твоє горе.
Коли побачиш, що вже не можеш навіть молитися, запроси мене , і я помолюся, замість тебе.
Коли вважатимеш, що вже все скінчилося, поклич Мене, і я допоможу тобі віднайти надію.
Коли будеш потребувати, щоб хтось тобі сказав: „Я тебе люблю”, - поклич Мене – і я тобі це скажу з великою ніжністю, щирістю, у кожен момент твого життя. Як будеш вважати, що тобі вже не потрібно Мене – повідом мене навіть тоді Я буду далі з тобою, люблячи тебе;бо Я є Любов, Я є твій Бог .

Пісня „Про Твою любов ”.
Про Твою любов/ 2
Співають ангели на небі
Про Твою любов/ 2
У тишині почути треба про любов
Приспів:Ти пильнуєш кожен крок,
кожен подих
Така Твоя любов Ісус/ 2
Ти єдиний розумієш мої сльози
Така Твоя любов Ісус…Така любов.
Про Твою любов/ 2
Знає серце повне ласки
Бо Твоя любов/ 2
Життя вподібнює до казки

Приспів:Ти на руках несеш мене
Немов дитину
Така Твоя любов Ісус/ 2
За мене борешся
До крові, до загину
Така Твоя любов Ісус…Так любов.
Про Твою любов/ 2
Не можна людям забувати
Бо Твоя любов/ 2
Дарує нескінченне свято
Приспів:Ти потерпаєш,
Ти зі мною разом плачеш,
Така Твоя любов Ісус/ 2
Глянеш в душу,
Доторкнешся і пробачиш.
Така Твоя любов Ісус…Така любов.

Життя – немов свіча запалена в безмежжі Богом
Від нас залежить, як вона горить,
На те Господь нам дав свобідну волю,
Але пройдуть роки – вона згорить.

І що тоді ми зможемо сказати
Коли у славі прийде Бог судити
Він знає про нас все. І не знайдеться оправдання
Тому достойно треба це життя прожити.

Тож пам’ятаймо істину оцю щоденно,
Хоч кажемо - жорстокий зараз світ.
Потрібно кожен день прожити ніби він останній,
Щоб на землі залишити лиш добрий слід. 

Сьогоднішні вечір, який ми провели разом з вами напевно торкнувся струн кожного серця. І ця мелодія, яка ще триває у ваших душах нехай продовжується тут біля Хреста : у молитві, у щирій розмові з Ісусом – з подякою за ті ніжні і гарні почуття, які запалили наші серця до роздумів над своїм життям з Богом. Принесім Ісусові щире каяття і подяку за Його любов, яку Він показав на Хресті…

(пісні у виконанні гурту "Вогонь надії")

Вірші: Надія Тхір