Понеділок, 24.04.2017, 18:05
Вітаю Вас, Гість

Молитва молодої людини

Я просив Бога, щоб я став сильним аби здійснити грандіозні плани, 

а Він вчинив мене слабким, щоб зберегти в мені смиренність.

Я благав Бога, щоб Він обдарував мене здоров’ям аби я міг звершувати великі діла, 

а Він дав мені страждання і біль, що6 я навчився краще Його шанувати.

Я просив Бога про багатства, аби мати всього вдосталь 

а Він залишив мене бідним, щоб позбавити мене пихи.

Я благав Бога про владу, щоб люди потребували мене, 


а Він дав мені незначущість, аби я потребував їх.

Я просив Бога про все, щоб радіти життям, 

а Він залишив мені лише життя, Щоб я радів усім.

Господи, я не отримав нічого, про що Тебе просив, проте Ти, всупереч моїм сподіванням дав все те, що мені було необхідно.

 Були вислухані молитви, мною не творені.



Вірш «Юнак»


Жив на світі юнак

Так, як ми з вами жив.

Брав усе від життя:

Розважався, грішив.

Як питали його:

 – Що даєш Богу ти?

Він казав: «До Христа

Я ще встигну прийти.

Я тепер молодий

Світ чекає мене

Вабить душу мою

Все веселе, земне.


Дискотеки, вино,

Захмелілі думки,

А до Бога в житті

Я ще встигну прийти»

Так усім говорив,

День за днем пролітав.

Хлопець далі грішив

І в гріхах потопав.

Йому легко жилось,

Були гроші і час

Повно друзів було

Поруч з ним кожен раз.

І здавалось тоді,

Що він може усе.

І літа молоді

Воля – це головне.

Бо в юнацькі роки

Ти, як цар на землі –

Всі дороги й стежки

Є доступні тобі.

Розважався юнак,

Проминали літа

Він і на мить не ступив

На дорогу Христа


Але сталося раз

Він по місту блукав

І випадково якось

Під колеса попав.

Збіглись люди умить,

Щоб йому помогти,

А він голову звів і шепоче:

 – Не встиг…

Хтось йому дав води

І вуста спраглі втер

Він ще мовив: – Не встиг…

Але може ?… І вмер.

Так скінчилось життя

Сміху, танців, розваг,

Так скінчилось життя,

Пережите в гріхах.

Ну, а висновок вже

Ми зробимо самі:

Відкладати любов

Варто, люди, чи ні?!

Ми в любові живім –

Каймось, вірмо Йому

Всі до світла ідім,

Залишаймо пітьму.

Бо не знає ніхто,

Що нас завжди чека:

Чи солодкий нектар,

Чи отрута гірка

Кожен день, що минув,

Може бути кінцем.

Запитаймо себе:

Що у серці несеш?

Що відкриєм тоді

Як Ісус запитає:

«Ти на що змарнував

Свої кращі літа?»

Щоби гідний отвіт

Йому дати змогли,

Жиймо так,

Яко учні Христові жили.

І тоді у серцях

Запанує любов

І надія жива

Об’єднає нас знов.

Тож ідім до Христа.

Кожен день, кожну мить.

Не марнуймо літа,

Поспішаймо любить.

(Папа Іван Павло II з енцикліки Evangelium vitae)
Особливу вагу хотіли б присвятити у рік який свята церква оголосила роком покликання, Вам жінки, які допустилися переривання вагітності. Церква знає, скільки чинників могло вплинути на таке рішення і впевнена, що у багатьох випадках це було болісне, а може навіть драматичне рішення. Напевне, рана ще не загоїлась у ваших серцях. Але однаково, те , що сталося було і буде глибоко негідним. Та не журіться і не втрачайте надії. Навпаки, намагайтесь витлумачити це випробовування. 3 покірністю та довір'ям покайтеся, якщо досі ще цього не зробили. Отець усього милосердя чекає на Вас, щоб подарувати Вам прощення і мир у таїнстві примирення.
Ви «зрозумійте, що нічого ще не є втрачено, і зможете попросити пробачення у своєї дитини:
Вона тепер живе в Бозі...
Ватикан 1995р. Б.

2008рік – свята церква оголосила роком покликання. Тож ця хресна дорога закликає нас до роздумів над покликанням до материнства.

Хресна дорога ненародженої дитини

Вступ
Дано людині раз народитися і раз померти. Я ще не народився, а вже зазнав смерті. Різні є хресні дороги, над якими розважають люди, бо в з'єднанні з Тобою, Христе, знаходять роздуми для свого земного життя, яке через випробовування веде їх до смерті.
Зі мною, і з мільйонами мені подібних, через нашу спільну долю, усе інакше. Наше життя закінчилося там, де воно почалося – в лоні матері.
Христе! Предвічний Сину Отця, будь зі мною на хресній дорозі, хоч так короткій, але страшній і навчи пробачати тим найріднішим – моїм батькам.
Вступна пісня:
Благослови всім, Ісусе милий,
Що твоїм страстям честь віддають
Хай твоя жертва додасть нам сили
Пройти побідно туземну путь

Ісусе наш,
Ти муки і страсти
Терпів за нас!
Не дай нам пропасти!

 
Стація I. Вирок смерті
Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-ох років. Ти жив на землі 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцю: „ Хвалю Тебе, що створив мене так дивно, діла Твої предивні", лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, мусить бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але це не може бути правдою! Мамо!
Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшного, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона до мети – до життя вічного. Мені теж видано смертний вирок, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: „ Розіпни". Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі – без мене.
Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.

Уже засуд є готовий,
Вже Пилат вмив руки з крови
На хрест, на хрест засудив Месію
Христа, Христа, всю нашу надію.
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація II. Ісус бере хрест

Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. Але серце моєї мами б'ється тривожно.
Невже та думка позбутися мене її не покинула? Ні, цього не може бути, 6о моя мама є доброю і, якщо навіть мене зараз не любить, то потім буде любити і я її любитиму.
Лікар заспокоїв маму, що знає як зарадити в разі небажаної вагітності, а в кінці сказав: «3 нами закон».
Христе, Тобі довелося померти при владі римлян, законом яких була смерть на хресті. Моїм хрестом є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це є закон сучасного розп'яття на хресті.
Смерти знак уже готовий
Знак жертвенної любови.
Ісус, Ісус, радо хрест приймає
Хресний, хресний похід зачинає.
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 
Стація III. Перше падіння

Я є ще таким малим, а вже падаю, чую, що не підійму того переляку непевності. Що далі? Моя мама у ночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не почув. Я нічого не видумую, я чую її схлипування і рида¬ння. Моїм хрестом є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на зорі мого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже майже бачу, хоч довкола тем¬но, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів птахів, а що найголовніше, я дуже хочу бачити свою маму. Мамо, як ти виглядаєш?
Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль піднятися під тягарем хреста.
Звільна Христос поступає,
Та під хрестом упадає.
Мліє, мліє з надміру терпіння
Ллється, ллється кров аж на каміння
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.


Стація IV. Зустріч з мамою

Тепер, на хресні дорозі, зустріч з матір'ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде по хресній дорозі, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину, коли зачала мене, не була своєю свідомістю і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, ш,об ми були разом. Але чому? Невже я є гіршим від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог.
Мамо! Невже я не зможу сказати тобі це слово, ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе. Невже ніколи не загляну в твої очі?
Мати Христова, проси про милосердя для матерів, які підіймають руку на своїх дітей.
Мати як Сина узріла
З болю свого серця мліла.
Сину, Сину, жалісно ридала,
Землю, землю сльозами скрапляла
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 
Стація V. Допомога людини
На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида – Йосип. Тепер, на хресній дорозі приходить тобі на допомогу Симеон, чоловік з Киринеї.
На початку хресної дороги стає мій батько. Ні, не тому, щоб допомогти мені. Мій батько не проявив себе як чоловік справедливий, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини.
Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці. I знову чому? Чому інші батьки чекають з нетерпінням на народження своєї дитини, а мої ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу.
О, Ісусе, уже з перших днів мого життя я несу хрест і його мені дали моя мама і мій тато. Чи це справедливо?
Так Христа хрест придавлює,
Що йти дальше сил не має.
В поміч, в поміч Симеона дали,
Нести, нести хрест йому казали.
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація VI. Співчуття

I я маю свою Вероніку – це подруга моєї матері. Тоді, коли моя мама нама-галася заглушити голос своєї совісті, добрий Бог поставив на її шляху подругу, яка швидко зрозуміла ситуацію, швидко усвідомила, на краю якої прірви стоїть моя мама. Ця добра жінка намагалася усвідомити її гідність і дар материнства, казала, що я без сумніву від зачаття є людиною, Яку Бог довірив їй, як матері.
I в мене зародилась надія, надія, що моя мама зрозуміє, прокинеться від страшного сну, усвідомить свою помилку і дозволить мені жити.
Я повний вдячності тій моїй Вероніці, що захистила мою людську гідність і право на життя.
О, Ісусе, допомагай усім тим, що захищають життя кожної людини, а особливо таких беззахисних дітей, як я.
Вероніка із любови
Подає платок Христові
З поту й крови Спас лице втирає,
І свій образ на платку лишає
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 
Стація VII. Друге падіння
Я також досвідчую біль удару другого падіння. Я усвідомлюю, що саме я є тією страшною реальністю, від якої моя мама хоче будь – якою ціною звільнитися, звільнитися ціною моєї смерті, смерті своєї дитини.
Але чи вона зможе колись забути про це? Ні! Навіть час їй не допоможе, хоч говорять, що час лікує рани. Вона зараз знову і знову сама собі доказує, що я ще не є дитиною, що я ще не людина. То ким я є? Ким була вона, коли носила під серцем її мама, моя бабуся? Ким же є ті всі, котрі беруть початок дороги свого життя під серцем матері? Ким же вони є?
Як глибоко ти помиляєшся, мамо! А я так жалію, що не можеш мене почути, ще не знаєш, що я здогадуюся про твої наміри. Плануючи моє знищення, чи могла 6 ти споглянути мені в очі?
Тільки Ти мене знаєш, Боже, тільки Ти мене кохаєш, бо найрідніші мені люди мають кам'яні серця.
Ісусе, через біль падіння прошу Тебе за усіх багатодітних батьків, усіх тих, хто з любов'ю прийняв Твій дар - дітей і дозволив їм жити.
Сила Христа опускає
Христос знову упадає
Часті, часті гріхи є причина
Того, того впадку Бога сина
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація VIII. Ісус потішає жінок

I до тебе, моя мамо, скеровує Ісус ці слова: „ Плач над собою та над своїми дітьми". Зараз ти не хочеш зрозуміти, ти завзято хочеш позбутися тягаря – мене, своєї дитини. Але прийде час, коли усвідомиш, яке велике і непоправне зло вчинила, та буде вже пізно, бо мене тобі ніхто не поверне. А може саме мені судилося подати тобі на старості склянку води та піклуватися про тебе? Чи про це ти подумала? Прийде час і прийде він досить швидко, коли ти сама потребуватимеш любові. будеш такою ж безпорадною, як я тепер, бо молоді роки швидко проминуть і сама ти помітиш, як у волоса з'явиться сивина. Не бажаючи поділитися зі мною своєю любов'ю тепер, пізніше не отримаєш взамін нічого. Залишаться лише гіркі спогади та пустка.
А я так хочу жити! Тато, мамо! Дозвольте мені Жити, почуйте крик свого немовляти.
Ісусе, дай благодать щирого жалю навернення і покаяння для усіх тих, хто допустився цього нелюдського злочину.
Це жінки побожні бачуть
І над Христом жалко плачуть
«Плачте, плачте та не надо Мною
Радше, радше плачте над собою»
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 
Стація IX. Третє падіння
Тепер я знаю, що ніхто і ніщо мені не допоможе. Моя смерть близько. Визначено сьогоднішній день – третя година. Усе на ту годину приготовлено. Батько розрахувався з лікарем, який має мене вбити. купив мамі квіти. А вона, моя мама, ніби повеселіла, тепер лише турбується про себе, щоб для неї закінчилось усе добре.
Про моє страшне майбутнє, про мою смерть за кілька годин, про мій біль і німий крик – ніхто не хоче навіть подумати. Вони, мої батьки, не планували години мого зачаття, але спланували годину моєї смерті. Я так боюся терпіння.
Ісусе, Божественний Спасителю, пробуди совість у всіх тих, хто призвичаївся до зла і зло називає добром.
Сила христова маліє
Ісус в третє паде, мліє!
Тілом, тілом до землі впадає,
Духом, духом до Отця злітає.
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація X. Зірвання одежі

Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки. Господи! Здирання з Тебе одежі спричинило подвійний біль: перший - фізичний ( відкрилися рани, до яких присохла одежа), а другий – моральний ( насміхання з людської гідності). Усе це не мало жодного значення для вояк, які в такій ситуації могли на безборонній людині виявити свою злобу, ненависть.
Господи, і мене трактують так само. Моя мама каже, що коли б я народився, ю погіршив би фінансовий стан та добробут. батько трактує мене як перешкоду на шляху його службового росту – кар'єри. Лікар, який буде робити аборт знає, що добре заробить. Всі вони бачать для себе вигоду. їх совість мовчить навіть в ситуації, коли стоять перед мордуванням людини, мордуванням власної дитини. Тепер вони знімають з себе маску людяності, так, бо це саме маска, а відкривають своє справжнє обличчя. Я уже не вірю, що ці люди здатні на любов.
Ісусе. дай благодать прозріння тим, які за усяку ціну прагнуть особистої вигоди – навіть за ціну смерті власної дитини.
Вийшов на Голготу-гору
Цар Архангельського хору
Одяг, одяг там з Нього здіймають
Жовчю, жовчю Його напувають,
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

 
Стація XI. Прибиття до хреста
Терпіння. I моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке установили самі. люди. В твої часи, Ісусе, люди, які мали владу, установили право купівлі та продажу людини, право володарювання над людським життям, нав'язували неволю слабшим, установили право смерті на хресті. А тепер сильні цього світу вибороли такі право як:
- право концентраційних таборів;
- право переслідування;
- право евтаназії, тобто добровільна відмова від життя;
- право мордування ненароджених дітей в лоні матерів.
Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? I мені, без різниці, яку назву дадуть для заспокоєння власного само почуття: „ операція", „ переривання вагітності", знаю лише одне, я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських тортурах, зі свідомістю, що усі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу.
Ісусе, котрий в смерті на хресті визволяєш і з'єднуєш родини, вчини, щоб право мордування зникло з поверхні землі.
До хреста, Христа прибили
Руки й ноги пригвоздили.
Тече, тече кров дорогоцінна
Злоба, злоба гріхів тому винна!
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація XII. Смерть

Христе, Ти підвішений над землею з хреста побачив свою Матір і учня, який стояв біля неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив свою волю: „ Жінко, ось син твій", „ Ось Мати твоя". Ці слова додали міць новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду її дитиною? Моя мати не дозволила мені народитися.
Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: « Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?» чи слова надії: «Отче, в Твої руки віддаю Духа мого».
Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже Милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо вона не знає, що робить».
О, Мати Страждаюча, будь Матір'ю особливої чуйності і любові для дітей небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали любові від своїх батьків.
Полишив престол небесний
Вибрав тут жертівник хресний
Себе, Себе за нас жертвувати
Всіх нас, всіх нас, з небом поєднати
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 

Стація XIII. Тіло Ісуса знімають з хреста

Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти не хотіла побачити мене мертвим, тож подивися, не відвертай погляду від мого роздертого, пошматовано¬го тіла.
Лікар, щоб впевнитися, що по частинці видер мене цілком з – під серця моєї матері, старанно укладає усі частинки мого тіла: подерті ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може цей страшний вигляд промовить до тебе.
По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих, хто відходить? Невже в мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого! Щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: „ Все, що вчинили одному з найменших братів Моїх, Мені учинили". Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа.
Мати Страждаюча, будь з тими. які в смерті зазнали страшних тортур. Огорни молитвою тих, хто залишається в тіні смерті – гріхові.
Тіло Боже з хреста зняли,
Рідній Матінці віддали.
Мати, Мати Тіло Свого Сина,
Слізьми, слізьми Своїми зросила
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.

Стація XIV. Гріб

Господи, Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали усіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло. скласти його до гробу. Ти, хоч є Сином Божим, але мав на землі, як людина своє місце народження, життя та смерть. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть, на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилось жодного сліду. Після людей, загиблих в концентраційних таборах; спалених у крематоріях, залишилась жива пам'ять в свідомості їх близьких, в історії народів. Вони стали героями, мучениками. Віддається честь місцям їх муки. А як же зі мною, і не лише зі мною, а з тисячами таких як я, котрі покликані Богом до життя? Чи після нас нічого не залишиться? Залишається безвинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога з землі. Запишається смуток, почуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність між добром і злом є смертю душі.
О, Ісусе, борони усіх від вічної смерті.
Тіло Боже з плащаниці
Положили до гробниці,
Бога, Бога живого в Сіоні,
Земля, земля скрила в своїм лоні
Претерпівий, за нас страсти, Ісусе Христе, Сину божий помилуй нас.
 

Закінчення

Господи, Ісусе, люди, які йдуть Твоєю хресною дорогою, так, як жінки, тоді в неділю, зупиняються здивовані перед пустим гробом. „ Шукаєте Ісуса розп'ятого? Не має його тут, бо воскрес, як говорив".
Справді, Ти є Воскресіння і життя. Очікую на своє воскресіння. Знаю, що зробиш нове чудо. 3 нічого покликав до існування світ, так само і наші тіла, які зазнали мордування, воскресиш, оживши повнотою людяності: душі і тіла. Ми не зробимо жодного зла, навіть найменшого. Ми є людьми, так як і Ти, Христе. В день останнього суду воскресиш нас. Нехай побачать ті, котрі нас вбили, що ми також маємо душі безсмертні. Нехай знають, що не можна вбивати інших, бо Ти є Тим, який дає життя і який його забирає.
Ти є нашим Воскресінням і Життям.
(Псалом 50 (51))
Марна була втіха ада,
Марна всяка хитра зрада!
 арна, марна і печать ворожа –
Славно, славно встане Правда Божа!
Тож ми Христу поклонімся,
І всі щиро помолімся:
Христе, Христе, славим твої страсти,
Зволь же, зволь же наші душі спасти.